W dzisiejszym odcinku opowiem Państwu o pisarce – Lesi Ukraince.
Lesia Ukrainka to Larysa Petrivna Kosacz, urodziła się 25 lutego 1871 roku w mieście Nowograd-Wołyński, obwód Żytomierski, w rodzinie inteligenckiej. Jej matka, słynna pisarka – Olena Pczilka. Ojciec był wykształconym ziemianinem, pasjonującym się literaturą i malarstwem. Rodzice często organizowali w domu twórcze wieczory i koncerty, dzięki czemu dziewczynka miała okazję poznawać pisarzy, artystów i kompozytorów.
W wieku 10 lat Lesia zachorowała i zdiagnozowano u niej gruźlicę kości. Bardzo lubiła muzykę, uczyła się gry na pianinie, ale choroba zmusiła do przerwania tego hobby. Usunięto jej część kości lewej ręki i nie mogła już grać na pianinie. To była tragedia dla małej Lesi. Jednak wcale nie porzuciła muzyki, co widać w jej twórczości: „Siedem strun”, „Melodia”, „Rytmy”, „Pieśni o woli”, „Pieśń leśna”.
Lesia Ukrainka uwielbiała się uczyć i poświęcała nauce dużo czasu. Pisarka uczyła się u prywatnych nauczycieli, gdyż z powodu choroby nie mogła chodzić do szkoły. Znała kilka języków.
W 1884 roku po raz pierwszy opublikowała swoje wiersze na łamach lwowskiego pisma „Zoria”, pod pseudonimem Lesia Ukrainka.
Od 20 roku życia pisarka dużo podróżowała po Ukrainie i spotykała znanych pisarzy. Z powodu choroby pisarka zmuszona była wyjeżdżać do różnych krajów na leczenie uzdrowiskowe, a wrażenia z podróży umieszczała w swojej twórczości.
W 1898 roku podczas leczenia w Jałcie Lesia Ukrainka poznała nieuleczalnie chorego Serhija Merżyńskiego, to była jej pierwsza miłość. Później on umarł w ramionach Lesi, a ona poświęciła mu jedno ze swoich najlepszych dzieł – dramat „Opętana”. Lesia była w żałobie przez 6 lat.
W 1907 roku poznała ciężko chorego folklorystę Klymenta Kwitkę. Wiedział, że jej serce należało do Merżyńskiego, ale ożenił się z Lesią. Wkrótce udali się na leczenie na Krym. Stan zdrowia Kl?menta się poprawił, ale Lesia czuła się coraz gorzej.
Do końca życia Lesie ciężko pracowała i pisała swoje najlepsze dzieła. Na początku lipca 1913 roku stan Lesi się pogorszył. 4 lipca, po otrzymaniu wiadomości o poważnym stanie, jej matka pilnie przybyła do Gruzji. Pisarka skorzystała z przyjazdu matki i podyktowała jej szkice dramatu „Na brzegach Aleksandrii”.
Lesia Ukrainka zmarła w wieku 42 lat w 1913 roku w Gruzji. Jej mąż Klyment po śmierci żony wydał zbiór ukraińskich pieśni ludowych, które pierwotnie zebrała Lesia.
Ciało Lesi Ukrainki przewieziono do Kijowa i pochowano na Bajkowym cmentarzu.
Los tej artystki śledziłam przy pomocy opracowań zamieszczonych na stronie
www.unian.ua / ukrclassic.com.ua
Dziś się z Państwem żegnam. Do usłyszenia za tydzień Anna Kovalova
___________________________
А зараз українською мовою.
Сьогодні розкажу про письменницю – Лесю Українку.
Справжнє ім’я Лесі Українки це – Лариса Петрівна Косач, народилась 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинському на Житомирщині в інтелігентній родині. Її мати, знаменита письменниця – Олена Пчілка. Батько — високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис. Батьки часто влаштовували вдома творчі вечори та концерти, тому у дівчинки була можливість спілкуватись з письменниками, художниками та композиторами.
У віці 10-ти років Леся застудилась, згодом у неї виявили – туберкульоз кісток. Вона дуже любила музику, вчилась грати на фортепіано. Але хвороба змусила перервати це захоплення. Їй видалили частину кісток у лівій руці і вона більше не могла грати на фортепіано. Це стало ударом для маленької Лесі. Проте музики зовсім вона не полишила, це можна побачити у багатьох творах: «Сім струн», «Мелодії», «Ритми», «Пісні про волю», «Лісова пісня».
Леся Українка дуже любила навчатись і приділяла навчанню багато часу. Вчилась письменниця у приватних вчителів, так, як через хворобу не могла ходити до школи. Знала декілька мов.
У 1884 році вперше опублікувала свої вірші у львівському журналі „Зоря”, а також взяла собі псевдонім Леся Українка.
З 20-річного віку багато подорожувала Україною і знайомилася з відомими письменниками. Через свою хворобу письменниця була змушена виїжджати на курортне лікування в різні країни, а враження від поїздок відображала у творчості.
У 1898 році під час лікування в Ялті Леся Українка познайомилася зі смертельно хворим Сергієм Мержинським, своїм першим коханням. Згодом він помирає на руках у Лесі, а вона присвятила йому один з найкращих своїх творів – драму „Одержима”. Після цього Леся 6 років перебувала в жалобі.
У 1907 році познайомилася з тяжко хворим фольклористом Климентом Квіткою. Він знав, що її серце належить Мержинському, але одружився на Лесі. Незабаром вони поїхали на лікування до Криму. Стан Климента покращився, а ось Лесі ставало все гірше.
До кінця життя Леся багато працювала і писала свої найкращі твори. На початку липня 1913 року стан Лесі погіршився. 4 липня, отримавши повідомлення про її тяжкий стан, її мати терміново прибула до Грузії. Письменниця скористалася приїздом матері і продиктувала їй ескізи драми «На берегах Олександрії».
Померла Леся Українка у віці 42 років у 1913 році в Грузії. Після смерті дружини її чоловік Климент видав збірку українських народних пісень Лесі.
Тіло Лесі Українки перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі.
Інформацію для сьогоднішнього випуску брала на сторінках: www.unian.ua / ukrclassic.com.ua
Дякую за увагу, біля мікрофону Анна Ковальова
Fot. public domain, wikipedia.org
Pliki dźwiękowe
22.09.2023 Borszcz Ukraiński po Lubelsku
