Anna Kovalova: Co łączy średniowieczną bohaterkę, współczesną dziennikarkę i światową gwiazdę muzyki? Dowiedzą się Państwo już za chwilę. Witam, przy mikrofonie Anna Kovalova.
Wystawę „Ona Krym. Ona Świat” można oglądać w Lublinie. Jej bohaterkami są krymskotatarskie kobiety – strażniczki pamięci i symbole niezwykłej siły. Autorką prezentowanych kolaży jest Natella Shavadze, a o samej wystawie i bohaterkach, które ją współtworzą swoimi historiami, opowie Barbara Kaczmarczyk z Fundacji „Krymski Dom”.
Barbara Kaczmarczyk: Pomysłodawcą wystawy jest Khalil Khalilov, też z fundacji Krymski Dom. Natomiast autorką samych kolaży – ponieważ wystawa jest w formie kolaży, takiej nowoczesnej, świeżej – jest Natella Shavadze. Chcieliśmy nadać takiej lekkości trudnym tematom dotyczącym Krymu i Tatarów krymskich dzisiaj, ponieważ są to niełatwe losy. Lekkości poprzez formę kolaży, poprzez formę artystyczną.
I tutaj cudownie wyraziła poprzez swoje prace, ilustrując te kobiety, Natella Shevadze, która tworzyła te kolaże, będąc w Ukrainie – kraju, który jest nieprzerwanie ostrzeliwany przez ostatnie lata przez Rosję. W przerwach między ostrzałami, w momentach kiedy pojawiał się prąd, siadała do komputera i pracowała nad tą wystawą. Więc jest to także wystawa stworzona przez niezwykle dzielną kobietę.
Część zdjęć otrzymaliśmy bezpośrednio od bohaterek, ponieważ z każdą z żyjących bohaterek rozmawialiśmy i pytaliśmy o możliwość wykorzystania jej wizerunku, a także o zgodę na pojawienie się w projekcie. Oczywiście ze względów technicznych najdłużej zajęło nam to w przypadku Dżamali, która jest już gwiazdą światowej rangi. Niemniej jej odpowiedź była od razu pozytywna – bardzo spodobał jej się także przygotowany kolaż, więc tutaj nie było żadnych wątpliwości. Było po prostu trochę więcej formalności.
Anna Kovalova: A jak były wybierane te kobiety?
Barbara Kaczmarczyk: Ohh. To była trudna decyzja, ponieważ byliśmy także ograniczeni projektowo. Projekt został zrealizowany w ramach dofinansowania konkursu Centrum Miroszewskiego i zawsze są pewne ramy budżetowe, w które musieliśmy się wpisać. Musieliśmy wybrać 11 kobiet.
Była to trudna decyzja, ponieważ absolutnie nie wyczerpuje tej opowieści o krymskotatarskich kobietach – ciekawych, aktywnych i przełomowych w swoich działaniach. Dlatego poprosiliśmy o konsultacje historyków ukraińskich oraz działaczy krymskotatarskich, aby pomogli nam podjąć decyzję między poszczególnymi kandydatkami. Całą listę kobiet, które chcieliśmy włączyć, mamy jednak zachowaną, licząc na to, że będziemy mieli okazję kontynuować tę wystawę i rozszerzyć ją o kolejne postaci. Niemniej tutaj Klucz był też taki, żeby sięgnąć zarówno do odległej historii – mamy więc bohaterkę z XIV wieku – jak i do historii bliższej, czyli przełomu XIX i XX wieku. Pojawiają się również postaci historyczne z okresu szczególnie ważnego i trudnego dla Tatarów krymskich, czyli czasów Związku Radzieckiego i deportacji. Mamy więc przedstawicielki tamtego okresu, a także osoby, które są aktywne dzisiaj – takie, które stały się symbolem dla wielu kobiet. Nie chcemy nawet rozgraniczać tego narodowościowo – że tylko dla Tatarów krymskich – bo są wśród nich osoby będące inspiracją również dla Ukrainek. Przykładem jest Sewgil Musajewa, dziennikarka i redaktorka naczelna „Ukraińskiej Prawdy”. Jest symbolem dla wielu kobiet i dla młodego pokolenia w Ukrainie dzięki swojej odwadze w mówieniu prawdy na niewygodne tematy. Szególnie dla władzy. A krytyka nigdy nie jest wygodna dla władzy – niezależnie od tego, gdzie ta władza się znajduje.
Anna Kovalova: Proszę jeszcze trochę zdradzić historii tych kobiet.
Barbara Kaczmarczyk: Na przykład Alije Kendżali i Lutfije Zudijewa – szczególnie Lutfije – która jest obrończynią praw człowieka. Mimo że została nazwana „agentem zagranicznym” przez władze rosyjskie, pozostaje na miejscu i kontynuuje swoją pracę. Jest to dla niej dosyć niebezpieczne, ale ona podkreśla, że jest u siebie. Wiele osób chętnie pomogłoby jej wyjechać i stworzyć bezpieczne miejsce gdzie indziej, jednak ona powtarza: „Póki mogę, jestem tutaj ze swoimi. Jestem im potrzebna. Jestem u siebie”. Dla Tatarów, którzy pozostają poza Krymem, sytuacja jest także bardzo trudna, ponieważ ich dom jest właśnie tam – dom, który, jeszcze raz to powtórzę, odzyskiwali przez 50 lat. Dlatego to rozdarcie jest dla tego narodu niezwykle ciężkim doświadczeniem.
Anna Kovalova: Wystawę pod tytułem „Ona Krym. Ona świat” można oglądać w Baobabie przy ul. Krakowskie Przedmieście 39b, w Lublinie. Ekspozycja jest dostępna przez miesiąc.
Dziękuję Państwu za dziś do usłyszenia za tydzień, Anna Kovalova.
Fot. nadesłane
_________________________________________________________________________________________________________________
А зараз можна прослухати матеріал українською мовою
Анна Ковальова: Що спільного між середньовічною героїнею, сучасною журналісткою та світовою зіркою музики? Дізнаєтесь вже за мить. Вітаю, біля мікрофона – Анна Ковальова.
Виставку «Вона Крим. Вона Світ» можна побачити в Любліні. Її героїнями є кримськотатарські жінки – хранительки пам’яті та символи надзвичайної сили. Авторкою представлених колажів є Нателла Шавадзе, а про саму виставку та її героїнь, які творять її своїми історіями, розповість Халіл Халілов із Фонду «Кримський дім».
Халіл Халілов: Ця виставка почалася з ідеї, коли ми з моєю співзасновницею і партнеркою Барбарою Качмарчик побачили фото, де було фото кримсько-татарських діячів національного руху, яких нагороджували в Польщі нагородами супротиву кримсько-татарського. Я кажу: «Барбара, слухай, але у нас дуже багато жінок, які були в цьому руху. А чому їх немає? Це несправедливо. Давай зробимо проект, де ми зможемо розповісти більше про кримськотатарських жінок і про те, що вони також внесли великий вклад у кримськотатарський національний рух та культуру, бо кримськотатарські жінки дуже активні у суспільстві». Так з’явилася ідея зробити виставку. Після цього ми поспілкувалися з нашою давньою колегою Нателлою Шавадзе – художницею, з якою я вже реалізував багато кримськотатарських проектів. Ми вирішили робити колажі, щоб це було трохи свіжо, сучасною мовою та привабливо. Я збирав історії про цих жінок, доступні в інтернеті, і багато сучасних постатей, представлених на виставці, я знаю особисто. Я розповідав Нателлі про їхній характер та діяльність. Вона, через ці розповіді, надавала образи жінок через елементи, які зараз представлені у її роботах. Дуже важливий момент: Нателль живе в Києві, постійно там перебуває. Коли настав час робити колажі, почалися дуже жорсткі бомбардування в Києві. Я їй кажу: «Нателла, давай відкладемо, звернемося до донора, трохи пересунемо проєкт». Але вона сказала «ні», пояснивши, що це якраз можливість сидячі в підвалі – не зійти з розуму. Тому я роблю колажі сидячи в підвалі. Для нас ці колажі мають подвійний сенс: відважна художниця створює колажі про відважних жінок. Я дуже вдячний Нателль за її працю, за те, що колажі вийшли саме такими. Я дивлюся на них не лише як на історії, а й як на додаткову історію того, що людина працювала в надзвичайно важких умовах.
Це лише невелика частина жінок, яких ми представили. На жаль, ресурсів не вистачило, щоб зробити більше робіт, але насправді є багато інших кандидаток. Ми плануємо у найближчий час додати ще кілька постатей та знайшли дуже цікаві історії про кримськотатарських жінок, які після депортації зіграли важливу роль, знаходячись в тяжкій ситуації, врятували інших людяй. Тому жінки для нас, кримських татар мають величезну роль у виживанні та збереженні культури. Я їм дуже вдячний. У рамках цього проекту ми створили 11 постатей та переклали польською ще чотири фільми про кримсько-татарських жінок.
Анна Ковальова: А опишіть ще декілька жінок з цієї виставки.
Халіл Халілов:: Наприклад Айше Сеїтмуратова – дуже важлива постать у кримськотатарському національному русі. З нею почалася наша виставка, з нею почалася ця історія. Коли ми задумали виставку, вона ще була жива, і ми планували, що вона обов’язково буде присутня на відкритті. На жаль, цього не вдалося: коли ми почали роботу над виставкою в червні, вона померла в Криму. Вона була на початку формування національного руху кримських татар у 70-80-х роках. Айше Сеїтмуратова була в центрі цих подій. Вона їздила в Москву на Червону площу на демонстрації – жорсткі, коли людей розганяли дубинками. Це були одні з перших протестів у Радянському Союзі. Її сильно переслідували, і, скоріш за все, її б арештували, посадили до в’язниці, але їй вдалося отримати дозвіл на виїзд за кордон.
Вона поїхала до Сполучених Штатів з проханням політичного притулку, який отримала. Працювала на радіо BBC, «Свобода», «Голос Америки», вела репортажі про Крим. Для нас це було дуже важливо, бо ми прагнули донести інформацію про Крим та кримських татар. Айше змогла це зробити на міжнародному рівні. Вона стала першою мусульманкою, яка мала дві аудієнції у президента США. Це була не просто зустріч, а можливість донести інформацію про кримських татар на світовому рівні. Завдяки їй наш маленький народ стали знати у всьому світі, зокрема в США, а тоді це був для нас приклад демократії. Для нас це було надзвичайно важливо, і її діяльність зіграла ключову роль у поверненні нашого народу та захисті наших прав.
Анна Ковальова: Mожливо ще розкажемо про жінок, які зараз живуть в окупації в Криму. Для мене це було несподівано, що вони не бояться і залишаються там.
Халіл Халілов: Наприклад, Лютфіє Зудієва вона журналістка та правозахисниця. За законами окупаційної влади Росії вона в Криму вважається «іноагентом». Це означає, що будь-яка її діяльність або публікація має супроводжуватися зазначенням цього статусу. Навіть безневинний пост у Facebook, наприклад про тварину і вона не зазначить цього статусу, то перші два рази буде накладений штраф, а після цього це може бути арешт. Влада робить все, щоб вона порушила це правило. Бо повірте мені, це правило важко не порушити. Російська влада намагаються зробити все, щоб вона замовчала, але вона не мовчить: постійно пише, постійно відвідує суди, де розглядають справи щодо арешту кримських татар. Тобто вона не боїться. Хоча їй пропонували виїхати, в неї дуже хворий чоловік, у нього – онкологія, і це могло б забезпечити їй безпечніші умови та догляд за чоловіком, але вона відмовляється. Вона каже: «Навіщо тоді вся моя діяльність, якщо я не буду тут, серед свого народу, своєчасно про це все повідомляти». І вона твердо вирішила залишатися.
Анна Ковальова: Виставку під назвою «Вона Крим. Вона світ» можна переглянути в Баобабі за адресою вул. Krakowskie Przedmieście 39б, у Любліні. Експозиція доступна протягом місяця. Дякую за увагу, до зустрічі наступного тижня, Анна Ковальова.