16.02.2024 Borszcz Ukraiński po Lubelsku

Dziś zapraszam Państwa do poznania twórczości jednego z najwybitniejszych pisarzy Ukrainy – Iwana Franko.

Iwan Franko był pierwszy kto użył określenia „Ukraińcy” zamiast „Rusini” w Galicji. W „Liście otwartym do galicyjskiej młodzieży ukraińskiej” Franko napisał: „Musimy nauczyć się słyszeć siebie jako Ukraińcy, nie galicyjscy, nie bukowińscy, ale Ukraińcy bez granic społecznych…”

Iwan Jakowycz Franko urodził się 27 sierpnia 1856 roku we wsi Wojtów w obwodzie lwowskim w rodzinie zamożnego wiejskiego kowala. W 1865 roku, gdy Iwan miał dziewięć lat, zmarł jego ojciec. Matka wyszła ponownie za mąż.

Podczas nauki w Gimnazjum im. Franciszka Józefa w Drohobyczu Franko wykazał się fenomenalnymi zdolnościami umysłowymi: mógł dosłownie przekazać to, co mówił nauczyciel w trakcie lekcji. Miał kolosalną pamięć – znał 14 języków. Znał na pamięć „Kobzar” (tom wierszy Tarasa Szewczenki opublikowany w 1840, przez późniejszą krytykę uznany za przełomowe dzieło w literaturze ukraińskiej. Często odrabiał lekcje z języka polskiego w formie poetyckiej. Tłumaczył na język ukraiński, m.in. ze starożytnego babilońskiego, starożytnego arabskiego i języków wschodnich.

Obronił pracę magisterską na Uniwersytecie Wiedeńskim, uzyskując stopień naukowy doktora filozofii. Co ciekawe, pisarz był czterokrotnie więziony przez władze austro-węgierskie pod różnymi pretekstami. Za każdym razem był zwalniany z braku dowodów. Konsekwencje aresztowań dla Franki były złe. Po pierwsze, zgodnie z prawem osoba z przeszłością kryminalną nie mogła zostać nauczycielem. Po drugie, w czasie pobytu w więzieniu Franko zachorował, później choroba ta stała się przewlekła i nękała go przez całe życie.

Franko dbał o swoje zdrowie. Rzadko jadł mięso. Najbardziej lubił ryby i grzyby, które mógł jeść cały czas. Dlatego bardzo często chodził do lasu na grzyby i łowił ryby, ale nie na wędkę a za pomocą sieci, którą własnoręcznie utkał. Poza tym uwielbiał miód pitny, konfitury malinowe, różne owoce i herbaty owocowe.

Niestety, szczęścia w miłości nie poznał. Kobieta, którą chciał poślubić, nie mogła za niego wyjść. Ojciec Olgi Roszkiewicz, nie zgodził się na narzeczeństwo a nawet zakazał córce spotykania się i korespondowania z „przestępcą”. Do ich małżeństwa nigdy nie doszło.

W 1886 roku pisarz poślubił Olgę Chorużyńską. Jak pisze, ożenił się nie z miłości, ale zgodnie ze swoimi przekonaniami Jego żoną powinna być Ukrainka, mająca wyższe wykształcenie. Olga spełniała tę warunki. Ich ślub odbył się w Kijowie, symbolicznie łącząc dwie części Ukrainy – Galicję i Naddnieprze. Para miała 4 dzieci. Ale ich małżeństwo nie było szczęśliwe.

W ciągu 40 lat swojej twórczej pracy napisał ponad 6000 tysięcy dzieł obejmujących łącznie ponad 100 tomów. Co dwa dni spod jego pióra wychodziło nowe dzieło. W sumie za życia Franka wydano ponad 220 wydań poszczególnych książek i broszur. Przetłumaczył biblijną „Księgę Rodzaju ”, która do dziś jest najdokładniejszym tłumaczeniem tej części „Biblii” na język ukraiński. Był kandydatem do literackiej Nagrody Nobla – jego kandydaturę zaproponował profesor i doktor filozofii z Wiednia Yosyp Zastyrets. Są dwa powody, dla których Iwan Franko nigdy nie został laureatem. Po pierwsze, list od Zastyretsia przyszedł zbyt późno, gdy lista nominowanych była już zatwierdzona. Drugim jest śmierć Iwana Franki (zgodnie z zasadami Komitetu Noblowskiego nagroda przyznawana jest wyłącznie żyjącym kandydatom).

Iwan Franko zmarł 28 maja 1916 roku. Z powodu biedy i braku pieniędzy pochowano go w cudzej wyszywance, a był jedna z pierwszych osób, która spopularyzowała wyszywankę nie tylko jako tradycyjny strój, ale jako element ubioru codziennego i w „pożyczonym” dole cmentarnym. Zaledwie 10 lat później Franka pochowano w osobnym grobie na cmentarzu Łyczakowskim.

Jeżeli chcą Państwo dowiedzieć się więcej o osobowości Iwana Franki, zapraszam na strony nus.org.ua, naurok.ua, dovidka.biz.ua

Dziękuję Państwu za dziś. Do usłyszenia za tydzień Anna Kovalova.

Fot. public domain, CC0, wikipedia.org

………………….

Сьогодні запрошую Вас послухати про одного з найвидатніших письменників України – Івана Франкa.

Іван Франко був першим, хто запропонував вживати «українці» замість «русини» у Галичинні. В «Одвертому листі до галицької української молодежі» Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…»

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в присілку Війтова, Львівської області в родині заможного сільського коваля. У 1865 році, коли Івану було дев’ять, батько помер. Мати одружилася вдруге.

Навчаючись у Дрогобицькій гімназії імені Франца-Йосифа, Франко виявляв феноменальні розумові здібності: міг дослівно цитувати годинну лекцію вчителя. Він мав колосальну пам’ять – знав 14 мов, знав напам’ять усього «Кобзаря»; домашні завдання з польської мови нерідко виконував у поетичній формі. Перекладав на українську в тому числі з давньої вавилонської, давньоарабської, давньогрецької, східних мов.

Далі майбутній письменник навчався у Львівському університеті, а потім у Чернівецькому, де й здобув вищу освіту. Згодом захистив дисертацію у Віденському університеті, діставши науковий ступінь доктора філософії. Цікаво те, що чотири рази письменник, під різними приводами, був ув’язнений австро-угорською владою. Кожного разу його було звільнено за відсутністю доказів. Наслідки арестів для Франка були жахливими. По-перше, за законом людина із судимістю не могла стати вчителем. По-друге, під час ув’язнення Франко важко застудився, пізніше ця хвороба стала хронічною і переслідувала його все життя.

Франко слідкував за своїм здоров’ям. Він рідко вживав м’ясо. Найбільше любив рибу та гриби, які міг їсти постійно. Тому дуже часто ходив в ліс збирати гриби і ловив рибу, та не на вудку, а на сітку, яку плів власноруч. Окрім того, любив медовуху, малиновий джем, різноманітні фрукти та фруктовий чай.

З коханням у Франка на жаль не склалось. Жінка на якій, він хотів одружитись не могла вийти за нього. Батько Ольги Рошкевич, відмовив Франкові у його сватовстві і навіть заборонив дочці бачитись і листуватись із «злочинцем». Їх шлюб так і не відбувся.

В 1886 році письменник одружився з Ольгою Хоружинською. Як він пише, одружувався не з любові, а з доктрини, це означає, що він хотів одружитися, з українкою, яка має вищу освіту. Ольга відповідала цим умовам. Їхнє весілля відбулося в Києві, символічно поєднавши дві частини України – Галичину та Наддніпрянщину. В подружжя було 4 дитини. Але їх шлюб був не щасливий.

Загалом за 40 років свого творчого життя, він написав понад 6 000 творів загальним обсягом понад 100 томів. Кожних два дні з-під його пера виходив новий твір. Усього за життя Франка окремими книгами і брошурами було видано понад 220 видань, зокрема, понад 60 збірок. Здійснив переклад біблійної «Книги буття», який досі є найбільш точним перекладом цієї частини «Біблії» українською мовою. Був претендентом на здобуття Нобелівської премії з літератури – його кандидатуру запропонував професор та доктор філософії з Відня Йосип Застирець. Відомо про дві причини, чому Іван Франко так і не став лауреатом. Перша – що лист від Застирця прийшов надто пізно, коли список номінантів уже був затверджений. Друга – смерть Івана Франка (за правилами Нобелівського комітету премія вручається тільки живим претендентам).

Він був одним з перших, хто популяризував вишиванку не просто як традиційний одяг, а як елемент повсякденного одягу, був Франко. У нього було багато вишиванок, часто кимось подарованих, які він носив з європейським костюмом.

Помер Іван Франко 28 травня 1916 року. Через бідність і нестачу грошей ховали його в чужій вишиваній сорочці, хоча він був одним з перших, хто популяризував вишиванку не просто як традиційне вбрання, а як елемент повсякденного одягу. Також письменника поховали в «позиченій» ямі на шість домовин. І лише через 10 років Франка перепоховали в окремій могилі на Личаківському кладовищі.

Якщо ви хочете дізнатися більше про особистість Івана Франка, то запрошую Вас відвідати сторінки nus.org.ua, naurok.ua, dovidka.biz.ua

Дякую за увагу.

Біля мікрофону була Анна Ковальова.