Dobry wieczór, przed mikrofonem Anna Kovalova
Dziś zapraszam do wysłuchania historii o ukraińskiej artystce – Marii Baszkircewej, która w XIX wieku podbiła Francję.
Maria Baszkircewa urodziła się 23 listopada 1858 roku we wsi Hajworontsi w obwodzie połtawskim.
Pochodziła z zamożnej rodziny. Kiedy dziewczynka była mała, jej rodzice zadecydowały o rozwodzie. Matka wyjechałaz Marią do Europy.
Maria zajmowała się muzyką, malarstwem, nauczyła się kilku języków. Stworzyła dla siebie program szkoleniowy i uczyła się przez dziewięć godzin dziennie. W ciągu pięciu miesięcy ukończyła trzyletni kurs w gimnazjum.
Młoda dziewczynkaa odrzuciła wszelkie wiktoriańskie konwencje i zakazy, wyznawała wartości uznawane wówczas za typowo męskie, a przede wszystkim twórczą samorealizację i uznanie.
W tym okresie zaczęła prowadzić „Pamiętnik”, który później cieszył się dużą popularnością i był drukowany w różnych językach. Premier Anglii William Gladstone w jednej ze swoich publikacji z 1890 r. nazwał „Pamiętnik” Marii jedną z najwybitniejszych książek XIX wieku.
W 1873 roku matka i córka przeprowadziły się do Paryża, następnie zamieszkały w belgijskim miasteczku. Mimo postępującej gruźlicy nadal prowadzi szalone życie. Maria marzyła wówczas o zostaniu piosenkarką, godzinami zajmowała się muzyką i śpiewem. Niestety choroba odebrała jej głos.
Po wizycie we Włoszech Maria zainteresowała się malarstwem, zafascynowały ją obrazy Tycjana, Rubensa i Van Dycka. W „Pamiętniku” pisała, że ??całymi dniami może podziwiać obrazy w galeriach. Maria zaczęła brać lekcje malarstwa i na jednym z pierwszych zajęć w półtorej godziny namalowała pełnowymiarowy portret.
W 1876 roku dziewczynka odwiedziła Ojczyznę, mieszkała w majątkach Połtawy i spotkała się z ojcem. Próbowała pogodzić rodziców, ale nic z tego nie wyszło. Załamana wróciła do Francji.
W Paryżu Baszkirtsewa postanowiła zostać artystką: „Ta decyzja nie jest ulotna, jak wiele innych, ale ostateczna”. Tajniki sztuki opanowała w pracowni Julian?, prywatnej placówce edukacyjnej, w której mogły studiować wówczas kobiety.
W 1880 roku na Salonie Paryskim zaprezentowano dzieło Marii „Młoda kobietya czyta”. To był prawdziwy triumf artystki. O wystawach w Salonie pisano w prasie i samo wspomnienie o debiutantce to był zaszczyt. Prac nie prezentowanych w salonie nikt nie kupował.
Nie wszystko układało się tak dobrze, bo później, po triumfie, stan zdrowia Marii uległ pogorszeniu, pojawiły się bóle, utrata słuchu. Leczenie prawie nie przynosi ulgi. Baszkirtsewa wykorzystuje każdy dzień. Dołączyła się do ruchu sufrażystek – ruchu na rzecz praw człowieka na rzecz prawa kobiet do głosowania, a także przeciwko dyskryminacji kobiet w obszarze prawa, życiu politycznym i gospodarczym. Pod pseudonimem Polina Orelli publikuje w czasopiśmie artykuł o artystkach, które nie mają możliwości studiowania i wystawiania swoich prac na równych zasadach z mężczyznami.
W 1883 roku Maria Baszkirtsewa zaprezentowała Salonowi trzy obrazy, a jury po raz kolejny doceniło jej talent. Zaczęto o niej pisać za granicą, usłyszeli o niej w Ojczyźnie. Dla Baszkircewej był to najlepszy dowód uznania.
31 października 1884 roku artystka zmarła. Na grobie Marii wzniesiono kaplicę, w której umieszczono niedokończone dzieło „Święte Żony” oraz jej sztalugi i paletę. Guy de Maupassant , z którym korespondowała, dowiedziawszy się o śmierci artystki, wykrzyknął: „Była jedyną Różą w moim życiu, której ścieżkę pokrywałbym kwiatami, gdybym wiedział, że ??będzie tak jasna i tak krótka! ”
Rok po śmierci artystki w Paryżu odbyła się duża indywidualna wystawa. Większość jej prac została później przetransportowana przez matkę do rodowej posiadłości Hajworontsi. Niestety dziś jej obrazy są rzadkością. Wszystkie pozostałe, z wyjątkiem tych zachowanych w muzeach, uległy zniszczeniu podczas II wojny światowej w wyniku bombardowań.
Maria wciąż nie jest zapomniana w Europie. W Nicei jedna z ulic nosi jej imię, Francuzi czczą jej pamięć wystawami jej prac. Ponadto we Francji istnieje nagroda dla młodych artystów imienia Marii Baszkircewej. W Muzeum Sztuk Pięknych w Nicei znajduje się poświęcona jej sala.
Obecnie obrazy Marii znajdują się w muzeach Ukrainy, Francji, Holandii, USA i Rosji.
Informacje dla dzisiejszego odcinka brałam ze strony internetowej gazety: «Ukrainskyj interes».
Dziękuję za dziś a ja się z Państwem żegnam do usłyszenia za tydzień Anna Kovalova.
……………….
А зараз українською мовою.
Сьогодні запрошую вас послухати українську художницю Марію Башкирцева, яка підкорила Францію в XIX столітті.
Марія Башкірцева народилась 23 листопада 1858 року в селі Гайворонці, що на Полтавщині.
Вона походила з заможної родини. Коли дівчинка була ще маленькою батьки посварилися й вирішили розлучитися. Марія залишилась із матір’ю і вони виїхали до Европи.
Марія займалася музикою, малюванням, вчила декілька мов. Сама собі склала програму навчання та займалася по дев’ять годин щодня. За п’ять місяців освоїла трирічний курс гімназії.
Молода дівчина відхиляла всі вікторіанські умовності й заборони, претендувала на цінності, що вважалися типово чоловічими в той час, а насамперед – творчу самореалізацію і визнання.
У той період вона почала вести щоденник, який пізніше виявиться дуже популярним і буде надрукований різними мовами. Прем’єр-міністр Англії Вільям Гладстон в одній зі своїх публікацій у 1890 році назвав “Щоденник” Башкірцевої однією з найвидатніших книг XIX століття.
У 1873 році мати з донькою переїжджають до Парижу, потім живуть в Бельгійському містечку. Саме тут вона дізнається про туберкульоз, але попри свою хворобу, продовжує жити в шаленому ритмі. У той період Марія мріяла стати співачкою, годинами займалася музикою,співом. На жаль туберкульоз забрав в неї голос.
Відвідавши Італію, Башкірцева захопилася живописом, її зачаровували полотна Тіціана, Рубенса, Ван Дейка. У своєму “Щоденнику” писала, що могла днями милуватися картинами в галереях. Марія почала брати уроки живопису, і вже на одному з перших за півтори години написала натурний портрет.
У 1876 році дівчина відвідала Батьківщину, гостювала в полтавських маєтках, побачилася з татом. Вона намагалася примирити батьків, але нічого з цього не вийшло. З розбитим серцем вона повернулася до Франції.
У Парижі Башкірцева вирішила стати художницею: “Це рішення не швидкоплинне, як багато інших, але остаточне”. Опановувала тонкощі мистецтва в майстерні Жуліана, приватний навчальний заклад, в якому в той час дозволялося навчатись жінкам.
У 1880 році робота Марії “Молода жінка читає” була представлена в паризькому Салоні. Це був справжній тріумф для художниці. Річ у тім, що про виставки в Салоні писали в пресі, і навіть просто згадка про дебютантку – це величезний крок до визнання. Адже роботи, які не були представлені в Салоні майже не купували.
Не все було так добре, бо згодом після тріумфу здоров’я Марії погіршується, продовжуваклись болі, втрата слуху. Лікування майже не приносить полегшення. Художниця цінувала кожен день. Вона приєдналась до руху суфражисток – правозахисний рух за здобуття жінками виборчого права, а також проти дискримінації жінок у правовому полі, політичному й економічному житті. Під псевдонімом Поліни Ореллі вона публікує статтю в журналі про жінок-художниць, які не мають можливості навчатися та виставляти свої роботи нарівні з чоловіками.
У 1883 році Марія Башкірцева представила Салону три картини, а журі вкотре високо оцінили її талант. Про неї почали писати за кордоном, про неї почули й на рідній Україні. Для Башкірцевої це було найкращим визнанням.
31 жовтня 1884 року Марія Померла. На могилі Башкірцевої звели капличку, всередині якої розмістили незакінчену роботу “Святі дружини”, а також поставили її мольберт і палітру. Ґі де Мопассан, з яким вони переписувались, дізнавшись про смерть Башкирцевої, вигукнув: “Це була єдина Троянда в моєму житті, чий шлях я усипав квітами, якби знав, що він буде такий яскравий і так короткий!”
За рік по смерті художниці в Парижі відбулася велика персональна виставка Башкірцевої. Більшість її робіт згодом були перевезені матір’ю в родовий маєток Гайворонці. Проте на жаль, сьогодні її картини – рідкість. Окрім тих, котрі збереглись у музеях, всі інші були знищені в часи Другої Світової війни внаслідок бомбардуваннь.
Марію у Європі не забувають і досі. У Ніцці одна з вулиць носить її ім’я, французи вшановують пам’ять про неї виставками її робіт. Окрім того, у Франції існує нагорода молодим художникам, яка носить ім’я Марії Башкірцевої. В музеї образотворчих мистецтв у Ніцці є зала її імені.
Нині картини Марії зберігаються в музеях України, Франції, Нідерландів, США та РФ. В Україні в селі Черняківка створили музей Башкирцевої.
Інформацію для сьогоднішнього випуску брала на інтернет сторінці – «Український Інтерес»
Дякую за увагу, біля мікрофону була Анна Ковальова.